Скласти уявлення про вірування, культи, обряди стародавніх єгиптяндопомагають різноманітні релігійні тексти: гімни й молитви богам, записипоховальних обрядів на стінах гробниць. Найважливішими є так звані «Тексти пірамід» — складна система заклять, замовлянь і молитов, щосупроводі жували заупокійні царські ритуали, їхні тексти вирізані настінах внутрішніх приміщень пірамід фараонів V та VI династій Давньогоцарства (XXVI—XXIII ст. До н.е.). Найстаріший текст знайдено в пірамідіфараона Унаса, мабуть, останнього правителя V династії, але характернакреслення ієрогліфів, стиль написів, лексика та інші особливостівказують, що тексти в такому вигляді існували навіть у до-династичнийперіод. Для реконструкції найважливіших сторін життя суспільства СтародавньогоЄгипту використовуються й так звані «Тексти саркофагів», що збереглисяна саркофагах епохи Середнього царства (XXI—XVIII ст. До н.е.), а також «Книга мертвих», створена від періоду Нового царства й до кінця історіїСтародавнього Єгипту, та численні збірки заупокійних текстів. «Книгамертвих» була написана частково на основі найдавніших релігійнихтекстів. Це найпопулярніша збірка релігійних текстів і заклять уСтародавньому Єгипті. Примірники ілюстрованої «Книги мертвих» клалися догробниці поруч із мумією померлого і слугували йому дороговказом употойбічному світі. За релігійними уявленнями жителів Стародавнього Єгипту, схід, де встаєсонце, місце народження й відродження, а захід, де сонце зникає, — місцесмерті й потойбічного життя. Схід називався Країною Бога, адже там сонцекожного дня піднімалось у славі. Як життя цілій країні приносили грудки родючого мулу, так і життявзагалі, вважали єгиптяни, виникло на первісному пагорбі. У «Книзімертвих» перша поява Ра-Атума — бога-творця —відбувається саме на «первісному пагорбі, що в Єрмополі» . Єгипетський ієрогліф, якимпозначали первісний «пагорб творення», читався і як «являтись у славі» . Він зображав кулястий пагорб, з якого вгору піднімаються сонячніпромені, і тим самим давав дохідливу графічну ілюстрацію дива першоїпояви бога-творця [1, с. 83]. В давні часи бог сонця мав свою сім'ю богів, яка складала також вищураду богів. Ця група богів була Енеадою, Дев'ятерицею, що малацентральне святилище у храмі Сонця в місті Іуну поблизу Мемфіса (грец. Геліополь). До Енеади входили чотири пари богів, зв'язаних родиннимипочуттями, що мали спільного предка: Агум, Шу, Тефнуг, Геб, Нуг, Осіріс,Ісіда, Сет і Нефтіда. Бог сонця Агум, що з'явився на вершині первісногопагорба, виник, за єгипетською традицією, «сам собою» . Ім'я Агум означає «все», а також «нічого». На думку Дж. Вілсона, Агум означає щосьвсеохопне й водночас — порожнечу, причому скоріше порожнечу початку, ніж-> Page:
