Оскільки книгодрукування не існувало, книги переписували. Найбільша книгописна майстерня функціонувала при Софійському соборі. Крім книгописців і палітурників, над виготовленням книг працювали редактори, перекладачі, художники, ювеліри й ін. Тому книги являли собою дорогий витвір фахівців різних спеціальностей. Наприклад, у Візантії лише за одну з них можна було купити великий міський будинок або 12 га землі. Вочевидь, не менше книга коштувала і в Русі. Прекрасно оздоблені книги є безцінними пам'ятками українського середньовіччя. На жаль, до нашого часу їх збереглося небагато. З-поміж них слід виокремити Реймське євангеліє — книгу, яку із собою в посазі до Франції привезла Лнна Ярославна, котра вийшла заміж за французького короля. Вражає вишуканість художнього оформлення Остроми-рового євангелія (1056-1057). Яскравим свідченням високої майстерності письма та ілюстрування слугує Ізборник Святослава (1073). У ньому вперше вміщено груповий портрет реальних людей — Святослава Ярославича та його сім'ї. Відомим є Мстиславове євангеліє, написане у два стовпці гарним уставом на 213 аркушах. Розвивалася література: перекладна й оригінальна богословського і світського змісту. Найдавнішою у східнослов'янських народів вважається руська редакція тексту Нового Заповіту — Галицьке євангеліє (1144). Поширювалося оригінальне письменство. Почали з'являтися твори житійного жанру, в яких описувалося життя мучеників і подвижників. Оповідання про окремі епізоди з життя святих об'єднувалися в збірки — патерики. Найвизначнішим із них є Києво-Печерський патерик.
